Дослідження готовності дітей до навчання у школі

Визначення особливостей нервової системи.

Темпінг-тест.

Матеріали: олівець, аркуш паперу з намальованими у два ряди шість однакових

за розміром пронумерованих квадратів приблизно 2см  2см, годинник із секундною

стрілкою.

Інструкція: “Зараз ти будеш ставити крапочки в кожному квадратику. За моєю

командою ти будеш переходити до наступного квадрата. Намагайся поставити

якнайбільше крапок у кожному квадраті”.

Верхній ряд квадратиків заповнюється правою рукою, нижній ряд – лівою,

починаючи із четвертого квадратика, потім – п’ятий і шостий. Перед початком тестування

поясніть дитині, в які й послідовності та якою рукою вона повинна працювати.

На роботу в кожному квадратику витрачається п’ять секунд. Потім дитина

працює з наступним, і таким чином – до шостого.

Оцінювання результатів.

Підрахуйте середню кількість крапок у кожному квадраті. Для цього складіть

кількість крапок у всіх квадратах і розділіть на шість.

1 – 16 крапок – дитина є досить повільною, всі завдання вона буде виконувати

повільно. Квапити її немає сенсу. Краще попрацювати над автоматизмом рухів, за рахунок

цього може підвищитися швидкість роботи.

16 – 20 крапок – дитина здатна працювати в нормальному, середньому темпі. На

уроці вона, швидше за все, буде встигати виконувати заданий обсяг роботи.

20 і більше крапок – “швидкісний” малюк, в якого все просто “горить у руках”.

Доцільно звернути у вагу на якість роботи.

За кількістю крапок у кожному квадраті можна визначити витривалість дитини.

якщо в перших квадратах крапок більше, а до останніх їхня кількість зменшується

(аналізувати потрібно кожну руку окремо), можна зробити висновок про швидку

стомлюваність дитини.

Поради батькам

Як розвинути самостійність у дошкільника

«Я зроблю!», «Я сам!». Ці та подібні фрази можна часто почути від дітей дошкільного віку. Дошкільнята щосили намагаються стати самостійними і навчаються самостійно виконувати різні завдання. Це дуже веселий період у їхньому житті, але постійно зайняті батьки можуть стикнутися із труднощами в навчанні дитини всього, чого вона прагне навчитися.

Як і в будь-якому випадку, коли дитина опановує певну нову навичку, розвиток у неї самостійності потребує часу й терпіння. Засвоюючи ту чи іншу навичку, дитина може припускатися помилок, і тоді їй доведеться починати все спочатку. Це може спричинити в неї фрустрацію або навіть істерики. Дитина може забажати виконати щось самостійно в найбільш невідповідний момент (наприклад, коли ви поспішаєте на роботу або важливу зустріч). Батькам буває важко змиритися із цим, і вони зазвичай кваплять дитину або намагаються зробити все власноруч.

Дошкільнятам важливо навчитися виконувати ті чи інші дії самостійно, а батькам – виявляти при цьому терпіння. Будьте терплячими – і ви гідно оціните переваги самостійності дитини.

Розгляньмо декілька занять, які допоможуть дитині стати самостійнішою.

1. Складати одяг. Це заняття можна запропонувати дитині ввечері перед сном, особливо коли упродовж дня вона зайнята чимось іншим. У неділю дозвольте дитині обрати одяг на наступний день. Таке заняття здатне перетворитися на імпровізований показ мод і стане для дитини чудовим способом розвинути самостійність.

2. Одягатися. Діти вчаться вдягатися в різному темпі. Якщо в дитини погано виходить самостійно вдягатися, вона, імовірно, довго відмовлятиметься це робити. Щоб навчити цього дитину, можна використовувати заохочення або винагороди.

3. Готувати сніданок. У багатьох сім'ях ранок проходить поспіхом, і мама буде дуже задоволена, якщо дитина допоможе їй готувати сніданок. Із часом дитина розвиватиме кухарські навички і навчиться самостійно готувати собі сніданок. Батькам при цьому потрібно пояснити їй, які страви підходять для сніданку, а які – ні (потрібно розповісти, чому цукерки або чіпси для сніданку не годяться).

4. Чистити зуби. Дитину треба навчити, як видавлювати зубну пасту на щітку, як правильно чистити зуби і після цього мити щітку. Якщо у вас декілька дітей, старша дитина може навчити цього молодшу, полегшивши роботу батьків.

5. Накривати на стіл і прибирати зі столу після їжі. Якщо дитина має свою постійну роль у сімейних вечерях, це не тільки навчає її бути самостійною, а і формує в неї усвідомлення, що її цінують і доручають їй частину загальних сімейних справ. Почніть із найпростіших обов'язків: доручіть дитині збирати тарілки після вечері й складати їх у раковину. Згодом можна давати їй завдання викидати залишки їжі з тарілок у смітничку, мити посуд тощо.

6. Складати іграшки. Зазвичай батькам досить складно привчити до цього дитину, особливо якщо вона любить розкидати іграшки по всій кімнаті. Однак із формування цієї звички можна розпочати привчати дитину виконувати домашні обов'язки. Почніть збирати іграшки разом із дитиною, а після цього дозвольте їй робити це самостійно. Це заняття варто перетворити на гру: змагайтеся з дитиною, хто швидше наповнить ящик з іграшками.

7. Прибирати в кімнаті – застеляти ліжко, витирати пил, виносити брудну білизну. Можна доручати це дитині з раннього віку. Дитині під силу допомагати вам у багатьох справах, пов'язаних із прибиранням кімнати.

8. Самостійно готувати ванну й купатися. Дитина зазвичай охоче погоджується самостійно приготувати собі ванну. Однак, чим менша дитина, тим більше допомоги батьків вона при цьому потребує.

9. Вішати верхній одяг і складати взуття, повертаючись додому з вулиці. Коли дитина не має такої звички, вона розкидає свої речі в передпокої. Покажіть дитині позитивний приклад і розкажіть їй, куди потрібно повісити або покласти кожен предмет одягу.

10. Доглядати за тваринами. Погодувати собаку, кішку або рибок, почистити акваріум і замінити в ньому воду, вигуляти або викупати собаку – ось неповний список обов'язків щодо догляду за домашніми тваринами, які можна доручити дитині. Виконуючи їх, дитина вчиться співчувати й турбуватися про тих, хто навколо.

Зрозуміло, дитині годі виконати всі перераховані домашні обов'язки одночасно. Однак, навчивши дитину робити ці дії, ви розвинете в неї навички, що допоможуть їй стати самостійнішою.