21.11.2022 Емоційний розвиток дошкільників

У дошкільному віці у дітей активно розвивається емоційна сфера, це потрібно враховувати у процесі виховання

безпеці і їй ніщо не загрожує.

Коли дитина стане дорослішою, ігри на уяву залишаться важливою частиною її життя. Але вона краще буде розуміти різницю між фантазією і реальністю, і її фантазії стануть більш складними. Не турбуйтеся з приводу ігор, пов'язаних зі стріляниною і насильством. Дітям у цьому віці властиво захоплюватися зброєю, але це не означає, що у старшому віці у дитини з'явиться схильність до насильства.

Навіть у віці 3–4 років дитина вже є окремою особистістю. У неї є свої симпатії та антипатії, і з кожним роком все сильніше розвиваються риси характеру. Дитина все краще уміє висловлювати свої почуття за допомогою слів, а це означає, що у неї стає менше істерик. У дитини все ще може різко змінюватися настрій, але тепер вона частіше говорить про те, що сердиться або сумує, ніж впадає в істерику.

Дошкільний вік: емоції керують дитиною

Хоча трирічна дитина вже може розуміти власні емоції, їй все ще важко їх контролювати. Якщо дитина побачить щось смішне, вона істерично сміється. Якщо її щось засмутить чи розсердить, вона може заплакати.

У цьому віці дитина ще не навчилась контролювати свої емоційні імпульси. Якщо у дитини є якесь почуття, швидше за все, воно вплине на її поведінку. Наприклад, дитина може відібрати іграшку в однолітка, якщо захоче з нею погратися. Якщо дитина хоче печиво, а ви говорите їй почекати до обіду, вона засмутиться. Відстрочене задоволення нічого не означає для дитини – вона хоче це тут і зараз.

Дитина у віці 3–4 років може битися, кусатися або штовхатися, коли у неї виникає конфлікт з кимось. Вона просто поки не розуміє, яка поведінка доречна, а яка – ні. Ваше завдання – навчити дитину того, що є правильні і неправильні способи виражати емоції і залагоджувати конфлікти.

Коли дитина стає дорослішою, вона буде помічати зв'язок між емоційними сплесками і негативними наслідками. Якщо дитина впадає в істерику – ви можете встановити для неї певні наслідки. Так вона зрозуміє, що істерика – це неприйнятний спосіб демонструвати свої емоції.

У 4-річної дитини розвивається почуття гумору. Вона любить пустувати і змушувати людей сміятися. Не дивуйтеся, якщо діти називають один одного «дурнями», а потім самі сміються над цим.

Приблизно у 4 роки у дитини починає з'являтися співчуття. 4-річні діти починають розуміти, що у інших теж є почуття, і вони помічають, коли інша дитина сумує або ображається. У такому випадку вони можуть захотіти обійняти іншу дитину.

До 5 років в емоційному розвитку дітей відбувається стрибок. Дитина набагато краще говорить про свої почуття і контролює емоції. Також вона вміє справлятися з істериками та імпульсивною поведінкою. Наприклад, вона терпляче чекає своєї черги і питає, перш ніж взяти чиюсь річ.

Коли 5-річна дитина злиться, вона швидше висловить свою злість словами, ніж фізично або за допомогою істерики. Однак в цьому є і недолік: дитина може почати використовувати грубі слова і обзиватися, коли злиться або засмучена.

Приблизно у цьому віці дитина може почати цікавитися питаннями, пов'язаними з сексуальністю. Вона може задавати питання про те, звідки беруться діти. Дитина проявляє інтерес до свого тіла: наприклад, вона може торкатися своїх геніталій. Це нормально: головне, щоб вона розуміла, що доречно, а що – ні. Поясніть дитині, що цікавитися своїм тілом – це нормально, але неприпустимо робити це у присутності інших людей. Також поясніть дитині, що нікому не можна доторкатися до інтимних частин її тіла, крім мами і тата під час купання або лікаря (теж у присутності мами чи тата

Дошкільнята й ігри на уяву

Приблизно у 3 роки у дітей починає розвиватися уява. У цьому віці дитина багато часу проводить в уявному світі, створеному нею самою. Кожна лялька та м'яка іграшка має своє ім'я. Дитина може розмовляти з уявними друзями. Батьки можуть турбуватися, вважаючи, що уявні друзі – це ознака самотності. Але насправді все навпаки. Діти придумують уявні світи, щоб навчитися взаємодіяти з реальними людьми. Це практика для реального життя. У віці, коли дитина мало що може контролювати у своєму житті, в уявному світі вона – головна.

У той же час, коли дошкільник починає розмовляти з уявними друзями, він може почати боятися монстра, який живе під його ліжком. Подібні страхи поширені серед дітей. Не жартуйте на цю тему – дитина серйозно ставиться до неї. Найкраще, що ви можете зробити для неї – переконати її в тому, що вона у безпеці і їй ніщо не загрожує.

Коли дитина стане дорослішою, ігри на уяву залишаться важливою частиною її життя. Але вона краще буде розуміти різницю між фантазією і реальністю, і її фантазії стануть більш складними. Не турбуйтеся з приводу ігор, пов'язаних зі стріляниною і насильством. Дітям у цьому віці властиво захоплюватися зброєю, але це не означає, що у старшому віці у дитини з'явиться схильність до насильства.

Ваш самостійний дошкільник

Чим старшим стає дошкільник, тим більше він прагне до самостійності. Це може здатися нелогічним, але найкращий спосіб зробити дитину самостійною – це зберігати чіткий розпорядок у її житті. Давайте їй вибір, але обмежений. Наприклад, запропонуйте вибрати одну з двох форм одягу в школу або одне з двох страв на вечерю. Але якщо дитина просить дозволу зробити щось неприйнятне, стійте на своєму. Можливість вибрати з двох хороших варіантів підвищує впевненість дитини у собі і переконує її у тому, що вона у безпеці.

Діагностичні методи емоційної сфери дітей

Проводячи діагностику з дошкільниками, зверніть увагу на такі фактори, як емоційний фон, настрій, ступінь вираженості емоцій, рівень емоційної рухливості. Спостерігаючи, можна легко помітити, наскільки багатий емоційний фон дитини, чи вміє малюк контролювати свої емоції, чи властива йому емоційна нестійкість.

Проективна методика " Малюнок сім'ї"

Тест призначений для виявлення особливостей внутрішньосімейних відносин. Методику можна використовувати з 3 - 5 років.

Інструкція: "Намалюй, будь ласка, свою сім'ю". Не слід давати які-небудь вказівки чи уточнення. На запитання, яні може поставити дитина, типу "Кого треба малювати, а кого не треба?", "Треба намалювати всіх?", "А дідуся малювати треба?" і т.д., відповідати слід ухильно, наприклад: "Малюй так, як тобі хочеться".

Дитині дають простий олівець середньої м'якості, набір кольорових олівців, гумку і стандартний чистий аркуш паперу формату А4. Використання будь-яких додаткових інструментів виключається.

Поки дитина малює, психолог повинен ненав'язливо проводити спостереження,відзначаючи такі моменти, як:

- порядок заповнення вільного простору.

- порядок появи персонажів малюнка.

- час початку і закінчення роботи.

- виникнення труднощів при зображенні того чи іншого персонажа або елементів малюнку (надмірна зосередженість, паузи, помітна повільність, користування гумкою і т.д.).

- час, витрачений на виконання окремих персонажів.

- емоційний настрій дитини під час зображення того чи іншого персонажа.

- спонтанні коментарі дитини.

Після виконання завдання слід отримати максимум додаткової інформації, організувавши коротку бесіду за допомогою запитань.

1. Скажи, хто тут намальований?

2. Де вони знаходяться?

3. Що вони роблять?

4. Хто в сім'ї найбільш хороший і чому?

5. Їм весело чи нудно? Чому?

6. Хто з намальованих людей найщасливіший? Чому?

7. Хто з них найбільш нещасний? Чому?

8. Як у цій сім'ї карають дітей за погану поведінку?

9. Кого одного залишать вдома, коли поїдуть на прогулянку?

10. Чому дитина не намалював кого-небудь з членів сім'ї (якщо так сталося)?

При опитуванні психолог повинен з'ясувати сенс намальованого дитиною почуття - почуття до окремих членів родини.

Якщо інформації недостатньо можна розширити бесіду і задати дитині вирішити 6 ситуацій: 3 з них мають виявити негативні почуття до членів сім'ї, 3 - позитивні.

1. Уяви собі, що ти маєш два квитки в цирк. Кого б ти покликав з собою?

2. Уяви, що вся твоя родина йде в гості, але один з вас захворів і повинен залишитися вдома. Хто він?

3. Ти будуєш з конструктора будинок (вирізаєш паперову сукню для ляльки), і в тебе не виходить. Кого ти покличеш на допомогу?

4. Ти маєш .... квитків (на один менше, ніж членів сім'ї) на цікаву кінокартину. Хто залишиться вдома?

5. Уяви собі, що ти потрапив на безлюдний острів. З ким би ти хотів там жити?

6. Ти отримав у подарунок цікаве лото. Вся сім'я сіла грати, але вас однією людиною більше, ніж треба. Хто не буде грати?

Гра «ВГАДАЙ, ЩО Я ВІДЧУВ»

Мета гри: збагачувати внутрішній світ дитини. Гра сприяє кращому розумінню дитиною почуттів інших людей, розвиває навички зв'язного мовлення і спілкування, вчить співпереживати.

Рекомендований вік дітей - 3 - 5 років.

Не підлягає сумніву те, що дитині легше зрозуміти свій внутрішній світ і внутрішній світ інших людей на певних наочних прикладах. Ось чому, допомагаючи дитині осмислити емоції краще оперувати не абстрактними поняттями, а реальними ситуаціями. На цій основі і побудована гра. Грати в неї можна як індивідуально з дитиною, так і групою. Дорослий (хтось із батьків або вихователь) розповідає дітям невелику історію (або просто ситуацію) і просить дітей закінчити її, сказавши, що міг при даних обставинах відчути герой історії.

Починати слід з ситуацій, героями яких є самі діти.

Гра «НАМАЛЮЙ, ЩО ЧУЄШ»

Мета гри: виховувати позитивні емоції у дітей за допомогою музики, розвивати творчі здібності дітей.

Для гри потрібно аркуш паперу, а також набір олівців, фломастерів або фарб (комплект обладнання повинен бути окремим для кожного гравця) і музичний супровід.

Рекомендований вік дітей - від 4 років.

Дорослий пояснює правила гри. Вони прості. Спочатку діти уважно слухають музику, після чого намагаються вимістити свої враження на папір, самостійно підбираючи форми і кольори зображення. Кожен працює з окремим аркушем паперу. Після закінчення гри дорослий показує роботи всім гравцям, аналізує їх, звертаючи увагу дітей на найцікавіші малюнки, і підводить підсумки гри. Цікаво, що найнесподіванішими емоціями, які "виплеснуті" на папір, є емоції молодших за віком дітей: мабуть, вони сприймають музику по-особливому, не так, як діти старшого віку.

Гра «МІШЕЧОК ЗЛОСТІ»

Мета гри: навчити дитину справлятися з негативними емоціями і, не пригнічуючи їх, направляти в нове - раціональне - русло.

Для гри потрібно невеликий мішечок з щільної тканини із зав'язками.

Рекомендований вік дітей - від 3 років (і періоди вікових криз взагалі).

Дорослий показує мішечок дитині і пояснює, що цей мішечок не простий, а чарівний: все погане, що накопичиться в душі, можна класти саме в нього. Після цього ставиться обов'язкова умова: злитися, верещати і кричати можна тільки в цей мішечок. Після цього мішечок зав'язується, і негативні емоції залишаються в ньому в самому прямому сенсі.

Гра «ЗНАЙДИ М’ЯЧ»

Обирається один ведучий. Діти сідають в ряд лицем до нього. За спинами передається невеликий м’ячик або інший предмет. По виразу обличчя та пози ведучий повинен вгадати, у кого м’ячик. Передача м’яча припиняється після сигналу.

Гра «МІМІЧНА ГІМНАСТИКА»

Дитині пропонується виконати ряд вправ для мімічних м`язів обличчя. Наморщити чоло, підняти брови (подив). Розслабитися. Залишити чоло гладким протягом однієї хвилини. Зсунути брови, нахмуритися (серджуся). Розслабити-ся. Повністю розслабити брови, закотити очі (а мені все одно – байдужість). Розширити очі, рот відкритий, руки стиснуті в кулаки, все тіло напружене ( страх, жах). Розслабитися. Розсла-бити повіки, чоло, щоки ( лінь, хочеться дрімати). Розширити ніздрі, зморщити ніс (огида, вдихаю неприємний запах). Роз-слабитися. Стиснути губи, примружити очі ( презирство). Розслабитися. Посміхнутися, підморгнути (весело, ось я який!).