Тест «Лабіринт»
Мета: оцінювання вміння дотримуватися правил
Обладнання: рисунки із зображенням лабіринтів зі зростаючими труднощами, олівець для дитини, секундомір, бланк фіксації результатів.
Інструкція: «Подивися на цей цікавий малюнок. Це лабіринт, із якого потрібно знайти вихід. Завдання полягає в тому, щоб якнайшвидше вибратися з кожного лабіринту.
При цьому є умови, яких необхідно дотримуватись у процесі роботи:
1. На початку роботи постав олівець у центр лабіринту, і поки вихід не буде знайдений, не відривай олівець від паперу.
2. Відразу розпочинай рух олівцем, не намагаючись попередньо переглядати шлях проходження.
3. Не зачіпай лінії лабіринту, не перетинай їх (це буде вважатися помилкою).
4. Не можна повертати назад (це теж помилка).
Далі дитині пропонують по черзі малюнки з лабіринтами і фіксують результати в бланку.
Інтерпретація результатів:
Слабкий рівень: не може засвоїти принципи роботи, на завдання витрачено більше 10 хв, допущено понад 20 помилок.
Середній рівень: інструкцію розуміє, на роботу витрачено до 9 хв, допущено не більше 10 помилок у всіх серіях.
Добрий рівень: інструкцію розуміє, на завдання витрачено не більше 7 хв, допущено 2—3 помилки в останній серії.
Високий рівень: дитина легко засвоїла принципи роботи, на завдання витрачено не більше 5 хв, допущено не більше однієї помилки в останньому лабіринті.
Вправа " Знайди предмет у кімнаті"
Розвиток уваги, логічного мислення, мовлення
Математична квест- гра
Зарядка для мозку
Поради батькам
Топ-5 складників готовності до школи
Особливо це актуально для діток, які на початок навчального року мають вік майже 6 років. Деякі батьки вважають вирішують, що чим раніше дитина піде до школи, тим ліпше. Навчання триває аж 12 років, і якщо дитина сідає за парту в віці 7 років, то середню освіту завершує аж у 19.
Однак існує негативний досвід батьків, які віддали дітей до школи зарано, і потім довелося переживати наслідки. Спробуємо розібратися, на що звертати увагу батькам, щоби зрозуміти, чи дитина готова до шкільного навчання; а також, що вони можуть зробити для допомоги у формуванні належних якостей.
Інтелектуальна готовність
Фізіологічна готовність мозку до навчання
Вольова готовність
Здатність робити щось всупереч складнощам
Соціальна готовність
Навички спілкування з іншими
Мотиваційна готовність
«Навіщо мені школа?»
Фізичне дозрівання
Готовність тіла до навчання.
Як перевірити готовність дитини до школи: практичні поради психолога
У професійному середовищі постійно точаться дискусії щодо готовності дитини до школи. Водночас скасування вступних тестів при прийманні дітей до освітніх закладів розгублює батьків.
На що орієнтуватися під час ухвалення рішення про готовність дитини?
Топ-5 складників готовності до школи
Особливо це актуально для діток, які на початок навчального року мають вік майже 6 років. Деякі батьки вважають вирішують, що чим раніше дитина піде до школи, тим ліпше. Навчання триває аж 12 років, і якщо дитина сідає за парту в віці 7 років, то середню освіту завершує аж у 19.
Однак існує негативний досвід батьків, які віддали дітей до школи зарано, і потім довелося переживати наслідки. Спробуємо розібратися, на що звертати увагу батькам, щоби зрозуміти, чи дитина готова до шкільного навчання; а також, що вони можуть зробити для допомоги у формуванні належних якостей.
Що насправді необхідно дитині для початку навчання, а що не таке важливе? Розглянемо складники шкільної готовності:
Інтелектуальна готовність Фізіологічна готовність мозку до навчання
Вольова готовність Здатність робити щось всупереч складнощам
Соціальна готовність Навички спілкування з іншими
Мотиваційна готовність «Навіщо мені школа?»
Фізичне дозрівання Готовність тіла до навчання
Чинники інтелектуальної готовності дитини до школи
Зазвичай батьки дбають про навчальні навички дитини:
письмо,
рахунок,
читання,
загальний розвиток.
Але насправді для навчання важливо дещо інше – дозрівання певних відділів головного мозку, які відповідають за формування цих навичок.
Навичка ще може бути несформована, проте все готово до формування. Іншими словами, дитина може не вміти розв’язувати приклади, але мати уявлення про число, числовий ряд, співвідносити за кількістю, порівнювати, вміти робити висновки і бути зацікавленою. Така дитина швидко навчиться розв’язувати приклади.
Ми дивимось на здатність дитини робити висновки, уважно слухати й чути, ставити запитання, якщо не все зрозуміло; на розвиток її пам’яті, уваги, уяви.
Що можуть зробити батьки для сприяння формуванню інтелектуальної готовності дитини:
Давати адекватне інтелектуальне навантаження – розмовляти на різні теми, обговорювати події та враження, дозволяти самостійно вирішувати в непринципових ситуаціях і знаходити рішення ігрових або життєвих завдань.
Наприклад: запропонувати відгадати, куди поділася крижинка, що ви принесли з вулиці; не підказувати, чому падає будинок, який стоїть на одному кубику; взагалі намагатися не давати готових відповідей відразу.
Знайти центр підготовки до школи, у якому не зловживають «шкільними» методами – діти не сидять за партами, їх завдання не виключно письмові, а педагоги грають із ними в «правильні» ігри.
Не перевантажувати дитину навчанням до початку навчання шкільного, адже це прямий шлях до пригнічення пізнавального інтересу.
Чинники вольової готовності дитини до школи
Якщо ж пізнавальний інтерес збережено, то вольових зусиль для навчання дитині знадобиться набагато менше. Вольова готовність до школи – це здатність дитини «примусити» себе робити щось, що не викликає великого інтересу чи негайного задоволення. Воля також відповідальна за можливість дитини всидіти за партою упродовж уроку.
Якщо вольова сфера недостатньо сформована, то починати процес навчання неймовірно важко для всіх.
Що можуть зробити батьки для допомоги дитині:
тренувати в дитини вміння чекати (витримувати чергу в крамниці, почекати до дня народження і тільки тоді отримати подарунок, почекати маму, коли вона зайнята тощо);
створювати ситуації, де для досягнення результату потрібно багато витримки та зусиль, і якісно хвалити дитину за її перемоги.
Чинники мотиваційної готовності дитини до школи
Мотиваційна готовність також дуже важлива, хоча часто здається другорядним чинником. Але уявіть собі, як навчати дитину, яка абсолютно цього не хоче?! Або, не маючи уявлення про реальну школу, дитина думає, що це щось на кшталт розважального центру. Тоді вона буде неабияк розчарована.
На співбесіді діти часто кажуть, що хочуть до школи, щоб учитися. Зазвичай, вони просто повторюють слова дорослих. Нормально, якщо перший час дитина йде до школи за приємними емоціями, спілкуванням, а саме пізнавальний інтерес проявляється у неї згодом у разі правильно організованого процесу навчання.
Що можуть зробити батьки для допомоги дитині:
Покажіть дитині, що таке школа: дивіться фільми, сходіть до школи, в якій навчалися ви самі, але оптимально – прогуляйтесь із дитиною школою, в якій вона буде навчатися.
Намагайтеся уникати власних негативних відгуків про школу, сучасну систему освіти тощо. Дозвольте дитині сформувати власне ставлення.
Чинники соціальної готовності дитини до школи
Соціальна готовність означає, що дитина вміє спілкуватися з дорослими та дітьми адекватно ситуації. Тобто, з однолітками спілкування виглядатиме інакше, ніж із малознайомим дорослим.
Якщо дитина відвідувала дитячий садок хоча б упродовж року (а дитина, яка часто хворіє – упродовж двох років), то ймовірніше, соціальна готовність буде сформована. Якщо ж ні, то:
Батькам бажано простежити, чи має дитина досить досвіду спілкування з малознайомими людьми у різних ситуаціях.
Також до початку шкільного навчання добре вирішити питання сепарації, відокремлення від батьків.
Пам’ятати, що будь-яка дитина адаптується до нового соціального середовища легко, якщо в неї адекватно сформована прив’язаність до батьків.
Чинники фізичної готовності до школи
І, нарешті, про фізичну готовність до школи. Парадоксально, скільки малечі не готові до школи саме фізично, тоді як навчання із 6 років запроваджувалося спочатку саме через акселерацію (пришвидшене дозрівання) дітей.
При оцінюванні фізичної готовності ми, передусім, дивимося на сформованість скелету. Приблизно в 7 років у фізичному розвитку дитини відбувається перехід на «новий рівень». Ми можемо спостерігати, що її руки стають пропорційно довшими щодо тулуба, з’являється талія, стають більш помітними колінні суглоби, активно йде заміна зубів.
Ці зміни сигналізують, що внутрішні органи доформовані й організм дитини готовий пустити енергію в мозок і витримати навчальні навантаження.
Що можуть зробити батьки:
Давати дитині адекватні фізичні навантаження: спортивна секція або багато рухливих ігор із батьками або дітьми.
Простежити, що всі навички самообслуговування сформовані.
Визначення особливостей нервової системи.
Темпінг-тест.
Матеріали: олівець, аркуш паперу з намальованими у два ряди шість однакових
за розміром пронумерованих квадратів приблизно 2см 2см, годинник із секундною
стрілкою.
Інструкція: “Зараз ти будеш ставити крапочки в кожному квадратику. За моєю
командою ти будеш переходити до наступного квадрата. Намагайся поставити
якнайбільше крапок у кожному квадраті”.
Верхній ряд квадратиків заповнюється правою рукою, нижній ряд – лівою,
починаючи із четвертого квадратика, потім – п’ятий і шостий. Перед початком тестування
поясніть дитині, в які й послідовності та якою рукою вона повинна працювати.
На роботу в кожному квадратику витрачається п’ять секунд. Потім дитина
працює з наступним, і таким чином – до шостого.
Оцінювання результатів.
Підрахуйте середню кількість крапок у кожному квадраті. Для цього складіть
кількість крапок у всіх квадратах і розділіть на шість.
1 – 16 крапок – дитина є досить повільною, всі завдання вона буде виконувати
повільно. Квапити її немає сенсу. Краще попрацювати над автоматизмом рухів, за рахунок
цього може підвищитися швидкість роботи.
16 – 20 крапок – дитина здатна працювати в нормальному, середньому темпі. На
уроці вона, швидше за все, буде встигати виконувати заданий обсяг роботи.
20 і більше крапок – “швидкісний” малюк, в якого все просто “горить у руках”.
Доцільно звернути у вагу на якість роботи.
За кількістю крапок у кожному квадраті можна визначити витривалість дитини.
якщо в перших квадратах крапок більше, а до останніх їхня кількість зменшується
(аналізувати потрібно кожну руку окремо), можна зробити висновок про швидку
стомлюваність дитини.
Поради батькам
Як розвинути самостійність у дошкільника
«Я зроблю!», «Я сам!». Ці та подібні фрази можна часто почути від дітей дошкільного віку. Дошкільнята щосили намагаються стати самостійними і навчаються самостійно виконувати різні завдання. Це дуже веселий період у їхньому житті, але постійно зайняті батьки можуть стикнутися із труднощами в навчанні дитини всього, чого вона прагне навчитися.
Як і в будь-якому випадку, коли дитина опановує певну нову навичку, розвиток у неї самостійності потребує часу й терпіння. Засвоюючи ту чи іншу навичку, дитина може припускатися помилок, і тоді їй доведеться починати все спочатку. Це може спричинити в неї фрустрацію або навіть істерики. Дитина може забажати виконати щось самостійно в найбільш невідповідний момент (наприклад, коли ви поспішаєте на роботу або важливу зустріч). Батькам буває важко змиритися із цим, і вони зазвичай кваплять дитину або намагаються зробити все власноруч.
Дошкільнятам важливо навчитися виконувати ті чи інші дії самостійно, а батькам – виявляти при цьому терпіння. Будьте терплячими – і ви гідно оціните переваги самостійності дитини.
Розгляньмо декілька занять, які допоможуть дитині стати самостійнішою.
1. Складати одяг. Це заняття можна запропонувати дитині ввечері перед сном, особливо коли упродовж дня вона зайнята чимось іншим. У неділю дозвольте дитині обрати одяг на наступний день. Таке заняття здатне перетворитися на імпровізований показ мод і стане для дитини чудовим способом розвинути самостійність.
2. Одягатися. Діти вчаться вдягатися в різному темпі. Якщо в дитини погано виходить самостійно вдягатися, вона, імовірно, довго відмовлятиметься це робити. Щоб навчити цього дитину, можна використовувати заохочення або винагороди.
3. Готувати сніданок. У багатьох сім'ях ранок проходить поспіхом, і мама буде дуже задоволена, якщо дитина допоможе їй готувати сніданок. Із часом дитина розвиватиме кухарські навички і навчиться самостійно готувати собі сніданок. Батькам при цьому потрібно пояснити їй, які страви підходять для сніданку, а які – ні (потрібно розповісти, чому цукерки або чіпси для сніданку не годяться).
4. Чистити зуби. Дитину треба навчити, як видавлювати зубну пасту на щітку, як правильно чистити зуби і після цього мити щітку. Якщо у вас декілька дітей, старша дитина може навчити цього молодшу, полегшивши роботу батьків.
5. Накривати на стіл і прибирати зі столу після їжі. Якщо дитина має свою постійну роль у сімейних вечерях, це не тільки навчає її бути самостійною, а і формує в неї усвідомлення, що її цінують і доручають їй частину загальних сімейних справ. Почніть із найпростіших обов'язків: доручіть дитині збирати тарілки після вечері й складати їх у раковину. Згодом можна давати їй завдання викидати залишки їжі з тарілок у смітничку, мити посуд тощо.
6. Складати іграшки. Зазвичай батькам досить складно привчити до цього дитину, особливо якщо вона любить розкидати іграшки по всій кімнаті. Однак із формування цієї звички можна розпочати привчати дитину виконувати домашні обов'язки. Почніть збирати іграшки разом із дитиною, а після цього дозвольте їй робити це самостійно. Це заняття варто перетворити на гру: змагайтеся з дитиною, хто швидше наповнить ящик з іграшками.
7. Прибирати в кімнаті – застеляти ліжко, витирати пил, виносити брудну білизну. Можна доручати це дитині з раннього віку. Дитині під силу допомагати вам у багатьох справах, пов'язаних із прибиранням кімнати.
8. Самостійно готувати ванну й купатися. Дитина зазвичай охоче погоджується самостійно приготувати собі ванну. Однак, чим менша дитина, тим більше допомоги батьків вона при цьому потребує.
9. Вішати верхній одяг і складати взуття, повертаючись додому з вулиці. Коли дитина не має такої звички, вона розкидає свої речі в передпокої. Покажіть дитині позитивний приклад і розкажіть їй, куди потрібно повісити або покласти кожен предмет одягу.
10. Доглядати за тваринами. Погодувати собаку, кішку або рибок, почистити акваріум і замінити в ньому воду, вигуляти або викупати собаку – ось неповний список обов'язків щодо догляду за домашніми тваринами, які можна доручити дитині. Виконуючи їх, дитина вчиться співчувати й турбуватися про тих, хто навколо.
Зрозуміло, дитині годі виконати всі перераховані домашні обов'язки одночасно. Однак, навчивши дитину робити ці дії, ви розвинете в неї навички, що допоможуть їй стати самостійнішою.
Перевірка рівня розвитку слухової пам’яті.
Тест Д.Венгера “10 слів”.
Інструкція: “Зараз я прочитаю тобі 10 слів. Вони всі тобі знайомі. Слухай уважно
і запам’ятовуй їх. А потім повториш те, що запам’ятав. Слова можеш повторювати у будь-
якому порядку. Намагайся запам’ятати якомога більше слів”.
Слова повинні бути простими і короткими (одно- або двоскладові), непов’язані
між собою за змістом. Це може бути такий ряд: кіт, ліс, дим, голка, міст, брат, кінь, вікно, стілець
У Вас завжди повинен бути запасний ряд слів на той випадок, якщо тестування
доведеться повторити через певний проміжок часу. Для цього Ви можете використати такі
слова: стіл, каша, крейда, рука, слон, парк, хвіртка, вікно, бак, щеня.
Повільно прочитайте дитині слова і попросіть її повторити те, що вона
запам’ятала.
Перед другим та третім повторенням слів скажіть: “Я знову прочитаю тобі ті ж
самі слова, а ти знов повториш їх. Ти повинен сказати всі слова, які запам’ятав. Не
важливо, називав ти їх під час першого повторення чи ні”.
Потім прочитайте ці ж слова вдруге, а дитина повинна знову повторити все, що
запам’ятала. Процедура повторюється доти, поки дитина не запам’ятає всі 10 слів (але не більше п’яти разів). Перед п’ятим повторенням скажіть: “Зараз я назву слова востаннє, а
ти намагайся запам’ятати якомога більше слів”.
Крім інструкції Ви не повинні більше нічого говорити, можете лише підбадьорити
дитину.
Оцінювання результатів.
Високий рівень розвитку слухової пам’яті – дитина з першого разу запам’ятовує
4 – 5 слів, а всі десять слів – через 3 – 5 повторів.
Низький рівень розвитку слухової пам’яті – дитина навіть після 6 – 7 повторів не
може запам’ятати і відтворити всі слова. Це може свідчити про слабку нервову систему
або про мінімальні мозкові дисфункції.
Зазвичай у таких дітей є проблеми і з увагою.
Інтерактивна гра " знайди однакові"
Дидактична гра " Що зайве?"
Батькам :
«Тест «Чи готова ваша дитина до школи?»
За кожну відповідь
«майже завжди» нарахуєте 4 бали,
«іноді» — 2 бали,
«ніколи» — 0 балів.
1. Чи володіє дитина поняттями «правий/лівий», «великий/малий», «у/із»?
2. Чи здатна дитина класифікувати, наприклад: речі, що можуть котитися, і речі, що котитися не можуть?
3. Чи може дитина вгадати кінцівку нескладної історії?
4. Чи може дитина назвати більше половини алфавіту?
5. Чи виявляє дитина до чого-небудь підвищений інтерес, чи є у неї хобі?
6. Чи легко дитині відповідати на запитання дорослих? Чи виявляє увагу, коли хтось із нею розмовляє?
7. Чи може дитина пояснити призначення різних речей: щітки, пилососа, холодильника та ін.?
8. Чи чітко дитина вимовляє слова?
9. Чи знає свою адресу і номер телефону?
10. Чи відчуває дитина себе особистістю, яка багато що може?
11. Чи здатна дитина працювати самостійно, змагатися у виконанні завдання з іншими дітьми?
12. Чи включається дитина в гру інших дітей, чи ділиться із ними?
13. Чи може дитина слухати інших, не перебиваючи?
14. Чи здатна дитина посидіти спокійно протягом 25— 30 хвилин?
15. Чи здатна дитина зосередитися хоча би на 10 хвилин, щоб виконати одержане завдання?
16. Чи може дитина розрізняти літери і короткі слова, наприклад «з/с», «л/м», «біб/дід», «кіт/рік»? Чи спроможна Вона розрізняти слова, що розпочинаються з різних звуків, наприклад, «ліс/ріс»?
17. Чи здатна дитина розкласти по порядку (у заданій послідовності) серію картинок? 18. Чи може дитина самостійно скласти пазл із 15 елементів?
19. Чи може дитина сформулювати головну думку запропонованого малюнка, скласти стислу послідовну розповідь по кількох малюнках?
20. Чи уважно дитина слухає, коли їй читають уголос? Чи розуміє зміст того, про що їй читають?
21. Чи ставить дитина запитання про слова й інші друкарські знаки?
22. Чи вміє дитина користуватися фарбами, пластиліном, олівцями, ножицями?
Результати тесту:
0—28 балів: Рівень готовності дитини до школи особливо низький.
30—42 бали: Рівень готовності дитини до школи низький.
44—56 балів: Рівень готовності дитини до школи нижче за середній.
58—66 балів: Рівень готовності дитини до школи середній.
68— 76 балів: Рівень готовності дитини до школи вище за середній.
78—86 балів: Рівень готовності дитини до школи високий.
88 балів: Рівень готовності дитини до школи особливо високий.
Поради батькам
Що повинна знати і уміти шестирічна дитина
Шестирічна дитина повинна знати:
— свою домашню адресу і телефон;
— адресу школи;
— телефон, місце роботи батьків;
— шлях від дому до школи.
Шестирічна дитина повинна уміти:
— самостійно переходити вулицю, дотримуючись правил вуличного руху;
— замкнути і відімкнути двері своєї квартири, подзвонити по телефону;
— самостійно зібрати портфель, орієнтуючись на розклад уроків;
— самостійно одягатися за порою року та погодою;
— стежити за своїм одягом, взуттям;
— виконувати основні гігієнічні процедури (умитися, почистити зуби, зачесатися, мити руки перед їжею);
— прибрати зі столу після прийому їжі;
— користування туалетом.
Також дитина повинна уміти, не відволікаючись, працювати в класі, займатися, уважно слухати вчителя та батьків, самостійно виконувати їх вказівки, голосно, чітко, не соромлячись, відповідати на запитання вчителя, уміти спланувати свій час, без нагадування і допомоги виконувати домашнє завдання.
Поради батькам майбутніх першокласників
1. Радійте Вашій дитині!
2. Розмовляйте з дитиною спокійним голосом. Для дитини Ви — зразок мовлення, адже вона вчиться мови, наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи.Ваша дитина буде говорити так, як Ви.Малюк успішніше засвоює мову тоді, коли дорослі слухають його, спілкуються, розмовляють.Виявляйте готовність слухати.Якщо роль слухача Вас втомлює, якщо Ви поспішаєте, не за¬бувайте: терпіння, виявлене в дошкільний період, суттєво полег¬шить ваші проблеми в майбутньому.
3. Щодня читайте дитині. Розучуйте скоромовки, чистомовки.
4. Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного спілкування поза сім'єю. Від рівня раннього мовленнєвого розвитку залежатиме подальший процес росту дитини в школі.
5. Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки та любові.
6. У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси. Поважайте її неповторність.
7. Розвивайте основні лінії дошкільного дитинства — вмінняслухати, бачити, відчувати.
8. Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м'язів руки,аби їй було легше опановувати письмо. Для цього необхідно вчи-ти малюка вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення. Навчіть дитину зав’язувати та розв’язувати вузлики.
9. Забезпечуйте можливості та умови для повноцінної гри. Гра — це провідна діяльність дошкільника. Л.С. Виготський відзначав: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання у школі».
10. Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб вона механічно лічила до 100 і більше. Нехай рахує до 10-20, але особливо важливо розуміти і знати, з яких чисел складається 5 , а з яких — 7 тощо. Це є основою понятійного мислення, розуміння основ математики, а не механічного запам’ятовування.
11. Працюйте над розвитком пам'яті малюка, його уваги, мислення. Для цього пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях.
12. Запровадьте в сім'ї єдиний режим і дотримуйтеся його ви¬конання (обов'язково всі члени родини).
13. Дитина повинна мати певне доручення і відповідати за його виконання.
14. Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку малюка є спільність вимог до нього з боку всіх членів родини.