Дуже сумую за ціми 17 миттєвостями щастя...А ще більше, за маленькими моїми щастичками...
«17 миттєвостей з життя вихователя»
Сплю - дзвінок. Будильник. Дзвін.
Душ. Сніданок. Туфлі. Двері.
Біг спортивний крізь бар’єри.
Група – двері. Ключ. Батьки.
Діти. План. Вазон. Дубки.
Їжа. Каша. Масло. Хліб.
Клей, картон. І знову біг.
Сіли, взяли, клеїм, ріжем.
А, між іншим, табель пишем.
Раптом впав і весь пролився,
Клей за когось зачепився.
Тут з’явилась на біду
Ще й санстанція в садку.
Голосила, нервувала,
Пожурила і …відстала.
На прощання ще й акт склала.
Як же всіх вона дістала!
Далі - біг на двір – гайда!
Всі зібралися – ура!!!
Гуляли, співали, пісок розкидали,
І ще півгодини Андрійка шукали.
Знов бігли, неслися, помилися, сіли.
Обідали довго і знов щось пролили,
Прибрали, протерли, заставили, з’їли,
Побігли помились – вони не втомились!
Подушки і ліжка – як хочеться спати!
І де ж ця підміна? Як себе тримати?
А їм – хоч би що! Ані дня, ані ночі!
Лише заглядають допитливо в очі.
На мить зупинилась. Задумалась. Сіла.
Біжу в марафоні…а, може, щаслива?
О.Костюшко
Фотозвіт
