Наш садок

Дуже сумую за ціми 17 миттєвостями щастя...А ще більше, за маленькими моїми щастичками...

«17 миттєвостей з життя вихователя»

Сплю - дзвінок. Будильник. Дзвін.

Душ. Сніданок. Туфлі. Двері.

Біг спортивний крізь бар’єри.

Група – двері. Ключ. Батьки.

Діти. План. Вазон. Дубки.

Їжа. Каша. Масло. Хліб.

Клей, картон. І знову біг.

Сіли, взяли, клеїм, ріжем.

А, між іншим, табель пишем.

Раптом впав і весь пролився,

Клей за когось зачепився.

Тут з’явилась на біду

Ще й санстанція в садку.

Голосила, нервувала,

Пожурила і …відстала.

На прощання ще й акт склала.

Як же всіх вона дістала!

Далі - біг на двір – гайда!

Всі зібралися – ура!!!

Гуляли, співали, пісок розкидали,

І ще півгодини Андрійка шукали.

Знов бігли, неслися, помилися, сіли.

Обідали довго і знов щось пролили,

Прибрали, протерли, заставили, з’їли,

Побігли помились – вони не втомились!

Подушки і ліжка – як хочеться спати!

І де ж ця підміна? Як себе тримати?

А їм – хоч би що! Ані дня, ані ночі!

Лише заглядають допитливо в очі.

На мить зупинилась. Задумалась. Сіла.

Біжу в марафоні…а, може, щаслива?

О.Костюшко